История №9. Настя

0 194

Чи поставало колись для мене питання камін-ауту? Перед собою — ні. Ніколи не хотіла це замовчати, змінити або відгорнути. Завжди знала відповідь, бо не мала питання. І, незважаючи на всі спроби чогось іншого, я розуміла, хто я і чого хочу.

Щодо оточуючих. Біля мене ніколи не було людей, з котрими я «серідка наполовинку», тож рівень відвертості ми завжди мали високий. І ніколи ніхто з них не виказав несприйняття, не дорікнув і тим більше — не відмовився від мене.

З сім`єю я завжди мала теплі стосунки. З мамою взагалі дружні. Ми могли поділитись чим завгодно та що завгодно обговорити, але це відкриття я робити не поспішала. Не тому, що було страшно (звісно ж було!), просто не відчувалося потреби. Я рано стала вільною та самостійною, тож моє особисте життя було відкритим настільки, наскільки мені цього хотілося.

Цей малюнок є самопрезентацією авторки

Каталізатором зізнання (як, мабуть, і усього в житті) стало кохання. Мені дуже хотілося познайомити мою прекрасну з мамою, тому що мені здавалося неповагою ховати її. Та й «земні» питання треба було вирішувати, адже на той час мі вже мали серйозні стосунки.

Чи підбирала я слова? Так. Чи намагалася спрогнозувати реакцію? Звісно. Страх також був присутнім. Я просто підійшла до мами і сказала, що маю розмову. Сказала, що я відчуваю любов, але причина — дівчина.

Мама стиснула мою руку та сказала, що їй головне, аби я була щаслива. Що вона завжди буде за мене та готова мене підтримати.

Що я відчувала? Гордість за те, що вона така. Свободу. Щастя.

З того моменту ми можемо говорити про все. Вона цікавиться моїми подругами, активностями та особистим, а я радію та усім щиро з нею ділюся. Вона найкраща!

Тож відкрийся світу, і він відкриється тобі! 🙂

Настя, місто Харків

Автор: Гей-альянс Украина

Комментарии
Loading...
X