Фрида Бакс: «Порхать, как бабочка!»

0

Всенародно любимая травести-артистка в интервью для нашего сайта рассказала о восстановленной после нападений "Помаде", знаменитом хите про Путина, звучащем с некоторых пор и в киевских гей-клубах, личной истории с гастролером-шантажистом и опыте музейного работника в далеких 90-х.

Вы были и остаетесь лицом клуба "Помада", который 30 мая вновь открылся (с февраля заведение из-за революционных событий приостановило свою работу). Что изменилось в клубе за время Майдана?
Клубу "Помада" уже более 9 лет, и для меня он стал, без преувеличения, моей второй семьей. Сообщение о том, что на "Помаду" в ходе революционных событий было совершено нападение, меня в свое время страшно шокировало. Она тогда была частично повреждена. Ее отремонтировали, восстановили, и теперь наша родная "Помада", свежая, красивая и уютная, вновь готова радовать своих гостей, как и прежде. Я была рада, что на ее открытии собралось более 200 человек. Мы подготовили специальную программу, выдержанную полностью в украинском стиле, "Україна з нами". Розпочали наші хлопці, козаки, гарним народным танцем під пісню Гайтани "Україно, будьмо!" Потім ми нашим трудовим колективом, Андрелла, Жужу і я, співали українські пісні, завершивши вечір "Одною калиною".

В январе сообщалось о том, что на гей-клуб в центре Киева совершили нападение титушки, но о его последствиях ничего не было известно. Получается, что "Помада" тогда основательно пострадала?
Я в ту ночь не работала, но по рассказам коллег знаю, что молодые люди в масках выбили дверь и бросили звуковую гранату. Так как это был будний день, посетителей тогда было немного — их вывели через черный ход, и серьезно никто не пострадал. Но это был первый тревожный звоночек. Стало ясно, что ради безопасности клиентов, пока продолжаются революционные события, клуб лучше закрыть. Какое-то время спустя, когда заведение уже не работало, на него произошло второе нападение. Всех его подробностей я тоже не знаю, но именно тогда уже "Помада" и пострадала. Бандиты выбили дверь, ворвались вовнутрь и устроили погром. После чего клуб и восстанавливали. На входе установили бронедверь. Для безопасности клиентов усилили охрану, видеонаблюдение, дресс-код. То есть теперь левый человек к нам точно не сможет зайти.

"Эндибар" тоже скоро откроется?
Пока нет. Пока еще там баррикады стоят. Но он тоже закрыт временно.

А вы все это время выступали в "Лифте"?
Да, 8 февраля открылся "Лифт", и с тех пор я там выступаю. Но если "Помада" — это маленький семейный клуб, то "Лифт" представляет собой огромное помещение. Там собирается публика от 300 до 1000 человек. Клуб работает ежедневно. В будние дни там караоке, а в выходные дни две программы — европейская и русская. 

Вот вы упоминали о патриотической вечеринке в "Помаде", я также видел в Фейсбуке ваши фотографии в образе милитари и видео, где Мадам Жужу со сцены клуба поет "Путин хуйло!" Получается, что политика пришла и в гей-клубы?
Понимаешь, мы не можем игнорировать действительность. К нам приходят люди, которые приезжают в Киев со всей Украины, в том числе из западных и восточных регионов. И мы всем хотим продемонстрировать единение в рядах гей-сообщества. І коли ти чуєш українську мову в залі і заклики "Україні слава! Героям слава!", ти розумієш, що люди небайдужі до своєї долі. І це ж не просто так ми співаємо "Путін хуйло", цього вимагає душа, як і співати гімн України, і "Одну калину", і все решту.

Я также видел ролик с вашим участием, посвященный гей-отелю Friends, который находится в Крыму.
Да, он находится под Севастополем, в Андреевке. Я с ним сотрудничаю уже третий год. Я его открывала в свое время. Но тогда ж это еще была вільна Україна. Тяжело это все переосмыслить. Раньше я могла просто сесть на самолет и полететь туда, а теперь вдруг в Крым стало страшно ездить.

Вы после аннексии там еще не были?
Еще не была. Говорят, что именно в самом отеле обстановка спокойная. Он стоит особняком, окружен бетонированным трехметровым забором, охраняемый. Сами владельцы стараются обеспечить гостям полную безопасность, потому что иначе кто к ним поедет? У них отель интернациональный. Сезон открылся 30 мая, первые заезды уже были, сейчас там отдыхают люди из Москвы и Петербурга. Разговаривала с ними вчера, они ездили в Севастополь в Qbar — это микс-заведение. Говорят, что там все спокойно. Но наплыва людей, как раньше, сейчас в Крыму нет. Сейчас там мало людей. 

Вы начинали выступать как Фрида Бакс еще в "Совке", и по всей вероятности, были знакомы с его бывшим владельцем Александром Толстовым, которого, по непроверенной информации, недавно убили. Вам что-то об этом известно?
Он был одним из моих лучших друзей. Я читала о его убийстве в новостях, также по этому поводу мне звонили из правоохранительных органов. Его действительно убили, но ничего конкретного об этом я вам рассказать не могу. Есть три версии мотива преступления: предпринимательская, политическая и на почве личных отношений. Все они сейчас проверяются.

А вам в повседневной жизни приходилось подвергаться дискриминации?
А ты что, этого не знаешь? Я тебе сейчас расскажу. Дело в том, что я как Ростислав познакомился на Мамбе с парнем для общения, и он приехал ко мне в гости. Як тільки він зайшов до мене в квартиру, я одразу зрозумів, що ця людина мені не до вподоби і у нас з нею не може бути нічого більшого, аніж спілкування. Але потім він раптом витягнув пістолет і, погрожуючи ним мені, почав вимагати гроші. Я віддав йому всю готівку, яка в мене була вдома. Він ще з мене зняв золоту каблучку з рубінами і діамантами. Але йому цього виявилося мало. Як пізніше з'ясувалося, він був студентом шостого курсу юридичного факультету Харківського університету. І таких, як я, в нього на той момент було кілька чоловік. Він собі підшукував людей, які мали гроші і боялися зізнатися в своїй орієнтації, і викручував з них все, що міг. Отже він продовжив мені і пізніше погрожувати в листах і телефонних розмовах, мовляв, я знаю, де ти живеш, і що з тобою зроблю наступного разу. Ну, я злякався і звернувся до правоохоронних органів. І його затримали.

Прикро, що подібні історії відбуваються і сьогодні. Буде правильно, якщо ми про це розповімо, аби люди бачили, що з цим потрібно боротися.
Наразі він вже навіть встиг вийти з тюрми. Йому дали, здається, п'ять з половиною років. Це було в 2007-му. І потім рік йому амністували. Він мені дзвонив в минулому році, коли він вийшов, просив в мене пробачення за те, що він зі мною скоїв. Запевняв, що він став глибоко віруючим. На що я йому відповів, що я його простив, нехай його і Господь простить. Чи варто говорити, наскільки я був здивований, коли він мені подзвонив. Хоча, можливо, він дійсно змінився. І можливо, це приклад для всіх тих, хто переслідує нас. Адже ми не винні, що народилися зовсім іншими. Ми такі ж самі люди, як і всі.

Насколько мне известно, вы занимаетесь недвижимостью и клубная сцена для вас всегда была не столько работой, сколько увлечением…
Клубная сцена для меня всегда была моим хобби, да, поскольку на жизнь я зарабатываю на сделках с недвижимостью, которой занимаюсь вот уже 15 лет. Сейчас, правда, в стране наблюдается экономический спад. И если раньше я могла себе позволить пошить костюм за 1000$, то теперь уже приходится умерить свои аппетиты. В любом случае, я стараюсь регулярно обновлять свой сценический гардероб. Уже много лет я шьюсь у Сергея Мангасаряна. Это наш известный дизайнер, он шьет для меня, Монро, Пети Черного, Кати Бужинской и многих других звезд эстрады. Он в наших кругах известен как Птица или Ева Желанная. 

А Фрида для вас — это исключительно сценический образ?
Фрида — это Фрида, в жизни же я Ростислав, обычный мужчина, который занимается бизнесом. У меня есть свои мужские интересы, я могу пойти на рыбалку или охоту. А Фрида — это сценический образ, который требует перевоплощения. Фрида — это колоритная женщина, которая не стесняется того, что она большая, крупная. Она показывает другим, что себя следует любить. Нужно преодолевать свои комплексы и быть самим собой, невзирая на общепринятые стандарты.

Но ведь на самом же деле это все достаточно нелегко. Не надоело вам за столько-то лет вдохновлять и радовать публику?
Ты знаешь, бывают минуты слабости, когда думаешь: и зачем мне все это нужно? Ноги болят, устал, не пойду. А потом выходишь на сцену — и все, дурные мысли тут же улетучиваются. Ты видишь глаза людей, и тебе хочется просто порхать, как бабочка. Усталости — как и не бывало. Причем я такой была по жизни всегда. Моя творческая деятельность началась же очень рано. Свои первые номера я начала делать еще в далеком 91-м, в пионерском лагере в Винницкой области, куда я как Ростислав устроилась обычным старшим отряда. Это были мои первые пародии на Валерию, Пугачеву, Успенскую, Варум, Киркорова. группу "Фантом-2". Я проработала в этом пионерском лагере около 7 лет. Потом я начала выступать с концертами на корпоративных вечеринках по ресторанам и клубам. То есть получается, что я уже 23 года на сцене.

А вообще вы же оканчивали университет Шевченко, верно?
Да, исторический факультет.

Но по специальности не работали?
Почему? Работал (смеется). Я працював в Музеї видатних діячів української культури. На вулиці Саксаганського, на якій він знаходиться, у різний час жили чотири наші видатні постаті: Панас Саксаганський, Микола Лисенко, Леся Українка та Іван Старицький. Саме їм і присвячений цей музей. Я працював екскурсоводом в Музеї Лесі Українки. Десь, може, з рік. Це було в 90-ті, і на ту мізерну зарплатню, яку я тоді отримував в музеї, прожити було практично неможливо.

Та думаю, вона там і сьогодні не набагато більша.
Не знаю. Давно там не був. Та завжди, коли я проїжджаю повз музей, у мене всередині все завмирає: "Я тут колись працював!" Я щасливий, що я торкався речей, яких торкалася Леся Українка. Я ходив її кабінетом, бачив жука-скарабея, якого вона привезла з Єгипту, був в кімнаті, де жила її мама Олена Пчілка, теж відома українська поетеса. Це все історія. І це дуже цікаво. За спеціальністю я історик-краєзнавець. Можливо б, у мене життя пішло в академічному руслі, та в 90-ті, на жаль, було складно думати про науку, бо треба було виживати. Тим більше, що я не корінний киянин, і мені доводилося самотужки пробивати собі дорогу нагору. Хоча те, чого досяг в житті Ростислав, допомогло Фріді стати такою, якою вона є.

Між іншим, Костя Гнатенко, який зараз є арт-директором клубу "Помада", в 90-х в музеї Шевченка працював. 
Я знаю. Ми з ним ще й земляки до всього — він теж із Вінниччини. І я дуже радий, що доля нас з ним звела, і він наштовхнув мене на думку почати співати. Якось він мені каже, мовляв, ти відома людина, тебе як Фріду Бакс знає вся Україна, цей образ вже ніколи не повториться, ти такий єдиний в своєму роді — спробуй. І запропонував мені пару своїх пісень. І знаєш, мені так сподобалося! На сьогоднішній день я записав вісім Костіних пісень, я їх співаю в клубі, на гастролях. Мої пісні вже знають всі. Скоро презентую ще дві, а десь до кінця року, думаю, я випущу свій перший альбом.

Нещодавно у вас був день народження, який ви відзначали вечіркою в "Помаді"…
Взагалі-то я свій день народження останні вже років пять-шість святкую за кордоном у колі своїх друзів. Це завжди знакова подія у моєму житті. Я святкувала і в Берліні, і в Кьольні, і в Брюсселі, і в Амстердамі, і в Барселоні. До речі, в Бараселоні, коли я на свій день народження зайшла до клубу, я була дуже вражена, бо побачила там компанію з 12 людей з України, з Києва, і вони підійшли до мене з тортом і привітали улюблену Фрідочку. Це було так незабутньо: в чужій країні, на чужій землі. Уявляєш, як було приємно?!

Ні, я навіть не являю!
Так от. А в цьому році я відзначала свій день народження в колі своїх найкращих друзів в Одесі, і потім традиційно в клубі "Помада" більш ширшим колом. Стільки прекрасних людей прийшло привітати мене! Я всім їм дуже вдячна. Життя продовжується, і я його люблю!

Фото: Фрида Бакс

Подготовил Коля Камуфляж

Автор: upogau.org

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Комментарии
Loading...

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: