50 відтінків регіонального активізму: на що очікувати ЛГБТКІ+ за межами столиці

Автор: Ксенія Дітчук - комунікаційний менеджер, PR-стратег, коуч, редактор сайту Transunity

0 97

17 червня у Києві відбувся черговий Марш рівності на захист прав ЛГБТ+ спільноти. Серед його учасників було багато гостей з усіх куточків України. Яким же було їхнє повернення до дому та як живе ЛГБТКІ+ спільнота за межами столиці?

Від Закарпаття до Харкова, від Чернівців до Одеси

Регіональні представництва Інсайту ви можете знайти у Чернівцях, Львові («Women’s Voices»), Запоріжжі, Дніпрі та Ужгороді. Кожне з представництв реалізовує окремі проекти на регіональному рівні, а також долучається до всеукраїнських ініціатив та проектів в інших містах.

У Чернівцях створено унікальний проект Safe Space – мережу закладів малого та середнього бізнесу, різного роду сфери послуг, громадських організацій та просто людей, дружніх до ЛГБТ.

В Одесі учасники «Маршу рівності» під охороною поліції та Нацгвардії, як і було заплановано, пройшли колоною по Приморському бульвару, і зіркою заходу стала транс*активістка.

У Харкові для потреб ЛГБТКІ+ працює ком’юніті-центр ПрайдХаб, в Одесі знову відкрився Queer Home, також запрацювало ком’юніті у Кривому Розі.

Регіональні ком’юніті-центри надають різноманітну підтримку ЛГБТКІ+:

  • реалізовують освітні проекти та проводять тренінги;
  • надають психологічну підтримку (поширений формат «рівний рівному»);
  • організовують кінопокази, ігроклуби та спільне дозвілля;
  • проводять дискусії та обговорення (як в межах офісів, так і на рівні міста);
  • створюють майданчики для творчої реалізації учасників та учасниць;
  • запроваджують курси іноземних мов;
  • підтримують діяльність арт-ініціатив (наприклад, ЛГБТ-хори);
  • проводять театральні майстер-класи.

Здається, що особливого? Такі заходи проводять на кожному кроці. Але те, що для гетеросексуальних та цисгендерних людей може видатися дитячими забавками, для спільноти ЛГБТКІ+ стає не просто можливістю реалізуватися, а й… викликом.

Тенденції регіональних заходів

За результатами аналізу Національного інституту стратегічних досліджень, в Україні загальний несприятливий для ЛГБТ-руху фон проектується на регіональний рівень.

Активісти тих організацій, які мають регіональні представництва, зазначали, що типовими перепонами в діяльності є:

  • численні порушення прав, дискримінація та фізичне насилля над представниками ЛГБТ організацій;
  • постійні відчуття маргіналізації групи, «заганяння в гетто», відчуття небезпеки для власного здоров’я;
  • незаконні дії в процесі державної реєстрації організації: початкова відмова та затягування в подальшому;
  • ігнорування практично всіх їхніх пропозицій до органів влади, незалучення до консультацій при ухваленні рішень, що безпосередньо стосуються інтересів ЛГБТ спільноти;
  • небажання донорів та органів влади працювати з новоствореними організаціями та організаціями, які не ставлять боротьбу з ВІЛ-інфекцією на перше місце;
  • відсутність бажання у комунальних та бізнес-структур мати справу с антиСНІДівськими проектами, спрямованими саме на ЧСЧ;
  • фізичне вигнання з орендованого й оплаченого приміщення – після того, коли орендар дізнається, що наймачем є ЛГБТ-організація;
  • відмови з боку міської влади в узгодженні публічних акцій та відмови правоохоронних органів в захисті учасників публічних акцій від гомофобної агресії.

Цьому дослідженню вже кілька років. Але такі тенденції – на жаль, і досі актуальні.

У червні активісти «Карпатської Січі» мітингували біля стін обласної поліції з вимогою перевірити діяльність ужгородських представництв організацій «Інсайт» та «QueerHome» як потенційно небезпечних. У серпні в Чернігові Обласна рада церков та релігійних організацій і Комітет з питань духовності і моралі громадської ради при Чернігівській ОДА провела мітинг з вимогою «заборонити пропаганду різних видів девіантної статевої поведінки».

Протягом 2018 року радикально налаштовані угрупування намагаються блокувати роботу та зривати заходи у Чернівцях («Фестиваль рівності»), у Харкові («Coming Out Fest», напад на QueerHome), у Кривому Розі на організатора фестивалю КривбасПрайд-2018 вчинили напад.

Депутати міської ради Луцька прийняли рішення звернутись до Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України щодо захисту інституції сім`ї в Україні. Аналогічна позиція влади Івано-Франківська.

Нас обмежують – ми знаходимо нові можливості

Цікавий формат отримав «Фестиваль рівності» 26 липня: його провели онлайн одночасно у шести містах: у Києві, Чернівцях, Львові, Запоріжжі, Дніпрі та Ужгороді.

Таке, здавалось би, «просте рішення» насправді має як свої плюси, так і мінуси. З одного боку, хтось може вважати це прикладом поразки перед тиском та погрозами, з іншого – це демонстрація єдності регіональних заходів і, крім того, це свідчення того, що в епоху розвитку інформаційних технологій свободу обмежити вже не так просто.

Не закрити рота й новим медіа, котрі роблять прямі включення та оперативні сюжети з подій, які організовують регіональні ЛГБТКІ+ ком’юніті. Як свідчить практика, налагодити хороші контакти з журналістами в регіоні іноді може бути на порядок легше, ніж змусити правоохоронців виконувати свою роботу.

А значить – мобільність, швидка реакція, креатив і широке висвітлення проблем можуть стати тим ґрунтом, на якому виростуть нові ЛГБТКІ+ ініціативи. Без обмежень та по всій Україні.

 

Матеріал створено в рамках кампанії “Дивись на світ ширше” за сприяння Канадського Фонду підтримки місцевих ініціатив.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Leave A Reply

This site uses Akismet to reduce spam. Learn how your comment data is processed.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: