Українське ЛГБТІК+ комьюніті - як таке в будь-якій країні - неоднорідне за своїми можливостями, зокрема, фінансовим становищем. В ці часи більшість допомоги, пожертв та зборів коштів концентруються на армії та місцевих волонтерських ініціативах, спрямованих на оборону. В цей час люди, що опинилися в скрутному становищі, не мають змоги отримати необхідну для них підтримку від місцевого комьюніті або соціальних служб.

ЛГБТІК+ спільнота є особливо вразливою в такій ситуації - неприйняття від суспільства загалом, високий рівень агресії, загальне напруження не сприяють атмосфері співпраці та взаємодопомоги. Майже будь-що - зовнішня експресія людини, незвична поведінка, символіка - можуть стати фактором ризику під час воєнного конфлікту.
Необхідність перебування у загальних сховищах, евакуація та проживання з новими людьми представляє небезпеку для ЛГБТІК+ людей, зокрема пар, через вимушені камінгаути, що не завжди сприймаються добре та можуть стати причиною для нападів, виключення таких людей з груп, погроз та відмов у наданні безпечного місця для переховування.

Окремою групою також є люди, яким довелося повернутися до сімей своїх батьків та інших родичів - значна частка таких людей колись переїхала в інші місця чи населені пункти, бо не могли витримувати тиск гомофобії та/або трансфобії від близьких, а зараз не мають іншого виходу, ніж повернутися в це дискомфортне, а часом і небезпечне середовище.