9-го червня в київській Малій опері в рамках форуму КиївПрайд2016 відбулася дискусія на тему заходів безпеки під час відкритих публічних заходів ЛГБТІК-спільноти. Серед запрошених спікерів були присутні Ліана Джакел, котра презентувала документальний фільм «Vachnadze Street», Анастасія Данілова, виконавчий директор «Genderdoc-M» та один із організаторів щорічних Прайдів у Молдові. Також в дискусії взяли участь українські активісти Зорян Кісь і Руслана Панухник, котрі цього року відповідають за забезпечення безпеки Маршу Рівності в Києві, розробку маршруту проведення ходи та взаємодію з поліцією.
Фільм пані Ліани відображає трагічні події 17-го травня 2013-го року під час проведення акції у Тбілісі до Міжнародного Дня протидії гомофобії і трансфобії. Оскільки українське суспільство також має власний сумний досвід попереднього проведення акцій та ходи, пов’язаних із винесенням питань та проблем сексуальних меншин на суспільний загал, спікери ділилися досвідом організації подібних заходів, власними переживаннями, страхами, а також історіями успіху і мужності.
Так, наприклад, Анастасія Данілова дуже чітко пам’ятає свої відчуття з подій 2008 року в Кишиневі. «Коли ошаленілий натовп намагався рознести автобус, у якому знаходилися активісти, ми телефонували в поліцію 9 разів. Нам казали що все контролюють, але нічого не робили. Після останнього дзвінка просто перестали брати слухавку. Тоді в автобусі ми мали купу гелевих балонів. Через них, велику кількість людей всередині, температуру та загалом через психологічне напруження було дуже важко дихати. Коли ми почали випускати ці кульки назовні, протестуючі розривали їх із особливою ненавистю. Після того я ще довго почувалася некомфортно, користуючись громадським транспортом», – зазначає вона.
З того часу пройшли шість довгих років, і в 2014 році спільнота активістів впоралася із завданням провести марш безпечно. Наступні ходи 2015 і 2016 років були більші за масовістю, довші за часом і безпечніші. Поліція Молдови теж змінила своє бачення і підхід до даного заходу, починаючи розуміти і підтримувати право на мирне зібрання сексуальних меншин як рівноправної частини суспільства. Також за роки діяльності командою «Genderdoc-M» було створено партнерства з іншими правозахисними організаціями, які працюють над спільною справою і підтримують дану щорічну ініціативу. «Марш Рівності трансформувався у марш Солідарності. А це дуже мотивує та надихає», – підсумовує Анастасія.
Автор: Олексій Лавриненко
