«Перехід»: ТСН підготував спецпроект про трансгендерних людей

Усі, хто слідкує за ЛГБТКІ-тематикою в українських новинах, вже помітили, що матеріалів про транс*персон стає більше. Що спільного у тому, як медіа висвітлювали повернення на сцену Зіанджи (весна 2018 року), і спецпроекту ТСН «Перехід» (початок листопада)? Давайте розбиратися.

Життя трансгендерів на національному телебаченні

Гормонотерапія, психологічні труднощі життя в чужому тілі, реальні історії хірургічних перевтілень та проблеми комунікації з рідними – це реалії транс*спільноти, які прагнули розкрити журналісти каналу «1+1» у спецпроекті.

Журналістка Марія Шевченко зібрала героїв різного віку та гендеру, поспілкувалася з їхніми родичами, взяла коментарі у медиків, супроводжувала у візитах до лікарів та навіть під час операцій.

Меседж «вони здатні пожертвувати здоров’ям заради короткого життя у тілі, яке обрали» наскрізно пронизує усі випуски.

Критикувати чи не критикувати?

Чи все так погано з цим спецпроектом? Однозначної відповіді немає.

З одного боку, виведення теми трансгендерності «з тіні» – це добре. Ми говоримо про видимість, прагнемо видимості, хочемо, щоб суспільство прийняло той факт, що ми були, є і будемо поруч. Тому увага журналістів нам потрібна. Адже журналіст – як лакмусовий папірець рівня розвитку його аудиторії.

З іншого боку, коли йдеться про загальнотематичні  медіа-ресурси (національне телебачення, зокрема) – треба розуміти, що wow-ефект – це те, що допомагає їм втримати аудиторію. «Вау! Дивіться! Котики!» Чи «Вау! 500 аварій на дорогах у столиці від того, що випав перший сніг!» Або ж, очевидно: «Вау! Трансгендери!»

Більшість журналістів хоче «скандал, інтриги, розслідування». Якщо гадаєте, що це цікавить тільки «жовту пресу» – вам доведеться розчаруватися: журналісти навіть серйозних та шанованих видань шукають гарячий інформаційний привід. Від «жовтизни» їх оберігає використання потужних аргументів, перевірених фактів, коментарі  компетентних експертів і достовірність. А от «шоку» хочуть всі.

То ж нічого дивного, що спецпроект «Перехід» від ТСН викликав такий резонанс: тема ідеальна для створення ажіотажу. Випуски розміщували у себе інші засоби масової інформації, на основі однієї програми готували кілька інформаційних продуктів: окремі новини та статті.

Отже, тема розійшлася. Але під яким соусом?

Спроможність медіа говорити про біль

«Їх [трансгендерів] не слід плутати з трансвеститами», – каже журналістка. Дивимося на рекомендації щодо вживання цього терміну. На Заході його намагаються не використовувати, вважаючи некоректним та замінюючи терміном «кроссдрессер» – людина, що полюбляє носити одяг, характерний для іншої статі.

«Як реагувати, якщо син перевдягається в дівчинку, а дочка стверджує, що вона хлопчик? Це може бути грою, маніпуляцією, але іноді справді складним діагнозом», – починає черговий випуск ведуча. Який шанс (в умовах України), що батьки вчепляться за фразу «гра та маніпуляція» і почнуть «лікувати» або «перевиховувати» дитину? Тема примусового «перевиховання» – окремий біль представників транс*спільноти. Яка користь від такого висловлювання на національному каналі? Чи сприяє таке твердження досягненню цілі спецпроекту? І яка, все ж таки, мета відео у такому випадку?

Учасниця проекту, транс*активістка Анастасія-Єва Домані написала доволі критичний пост на власній сторінці у Фейсбуці, у якому звинуватила журналістку «1+1» в прагненні «обдурити» героїв зйомок. У відповідь на це прес-служба каналу повідомила, що проект спрямований на підтримку толерантного ставлення до трансгендерів в Україні.

Як повідомляє «Детектор Медіа», у коментарі представники «1+1» повідомляють: «Телеканал «1+1» виступає за відкрите та толерантне суспільство, у своїх проектах регулярно приділяє увагу, зокрема, темам сексуальних меншин та трансгендерів».

І знову пальцем в небо: раніше Всеукраїнська благодійна організація «Точка опори» та Громадська організація «Інститут масової інформації» оприлюднили (черговий) словник коректної термінології, у якому чітко радять вживати термін «ЛГБТ-спільнота» замість словосполучення «сексуальні меншини».

Чому важливі коректні терміни? ЛГБТКІ-спільнота потребує чутливої роботи зі словами та меседжами, які транслюються аудіовізуальними засобами, адже в умовах посилення праворадикальних настроїв навіть дрібні нюанси здатні підігріти вороже ставлення.

При цьому чуємо коментар психологині у фінальному випуску: «Трансгендери – це теж субкультура». Правильно, якщо знецінювати – то знецінювати повністю (сарказм).

І як «вишенька на тортику»: якщо ви спробуєте загуглити випуски спецпроекту «Перехід» – побачите цікавий результат  (див. скріншот). Хто і з якою метою описує випуск як «сатиру» – ось у чому питання.

Давайте поглянемо, що ж таке сатира. Вікіпедія дає визначення: «Сатира — гостра критика чогось, окремих осіб, людських груп чи суспільства з висміюванням, а то й гнівним засудженням вад і негативних явищ у різних ділянках індивідуального, суспільного й політичного життя, суперечних із загальнообов’язковими принципами чи встановленими ідеалами».

Чи може бути спеціальний проект про біль та реалії життя стигматизованої у суспільстві групи сатирою? Дуже спірне питання. Критично спірне.

«Будьмо уважні», або До чого тут Зіанджа?

Камінг-аути відомих особистостей, поява транс*персонажів у популярних кінострічках та серіалах. На наших очах поступово змінюються трансфобні кліше, репрезентація транс*спільноти стає різноманітнішою. Це плюс, звісно. Але ситуація трансформується дуже повільно, «зі скрипом».

Пригадайте широке медійне висвітлення повернення Зіанджи на сцені. Деднеймінг у цій ситуації був найпоширенішим порушенням у медійних повідомленнях. Хоча, імовірно, у цьому був сенс (з точки зору розкрутки та промоушену).

Проте, якщо активісти не будуть відслідковувати роботу медійних ресурсів, не будуть звертати увагу на недоречні терміни та викривлення – позитивних змін доведеться чекати довше. Ще довше.

 

Матеріал створено в рамках кампанії “Дивись на світ ширше” за сприяння Канадського Фонду підтримки місцевих ініціатив.