“Одеса Прайд” — ретроспектива 2015-2021: як це було

Днями в Одесі завершився Сьомий фестиваль квір-культури “Одеса Прайд”. Попри всі погрози і хвилювання, цього року учасники Прайд Ходи подолали найбільшу дистанцію за всю історію одеських прайдів. Хоча зовсім без інцидентів протягом прайд-тижня не обійшлося. Підводячи підсумки цьогорічних заходів в Одесі, ми вирішили згадати, як все починалося і через що кожного року доводилося проходити одеській ЛГБТ-спільноті, щоб бути почутими.

2015: Прайд як “загроза нацбезпеці”

Нема нічого дивного в тому, що історія “Одеса Прайда” почалася у 2015 році. Пройшовши горнило Майдану та рік героїчного протистояння російській агресії, українське громадянське суспільство стає потужною силою. Згуртоване навколо ідеї захисту територіальної цілісності держави та протистояння культурно-ідеологічній експансії Росії з її скрепами та тоталітарною ідеологією, це громадянське суспільство починає переймати європейский індивідуалізм. Тепер кожна особистість є цінною, кожний вартий підтримки, допомоги, скорботи, кожний вартий імені і голосу, як це нам і обіцяє Конституція.

Поки на кордонах точаться запеклі бої, всередині країни йдуть бої проти корупційних схем, радянських штампів, архаїчних упереджень і дискримінації. На державному рівні просуваються серйозні зміни у фінансовій, соціальній, освітній, медичній сферах тощо. Це ще тільки початок, адже старе не хоче відживати і помирати, воно опирається і виділяє токсичні випаровування. За всебічного сприяння північного сусіда.

Всі ці процеси торкаються і сфери прав людини. Багато ЛГБТ-активістів та просто відкритих ЛГБТ, які до тої пори перебували в підпіллі і були фактично невидимими для суспільства, тепер стали для багатьох побратимами та сестрами з барикад Майдану, учасниками та учасницями відомих волонтерських груп, вони служать в армії пліч-о-пліч з іншими чоловіками та жінками. Створюється такий соціальний клімат, в якому, здається, може бути почути кожний голос.

Крім того, Україна на державному рівні остаточно визначилася з європейським вибором. Урядові та неурядові західні організації розгортають потужну взаємодію з українськими громадськими організаціями, допомагаючи їм розробляти різні проекти: навчають місцевому самоврядуванню, підтримують розвиток екоініціатив, заохочують тренінги з інформаційної гігієни, проводять спеціальні курси для журналістів, допомагають розвинути феміністичні ініціативи, проекти, спрямовані на допомогу людям з інвалідністю. ЛГБТ+ проблематика також потрапляє до цього переліку.

У 2015 році у дуже напруженій атмосфері відбувається “КиївПрайд” і Марш Рівності. Під час прайд-тижня і Маршу є постраждалі, в тому числі, серед правоохоронців. І хоча “КиївПрайд” вже проводився у 2012-2013 роках, тепер це не справа якоїсь окремої меншини, тепер агресія на Марші викликає широке обурення серед прогресивних кіл. Прайд загострює ідеологічне внутрішнє протистояння між радикальними консервативними силами, які називають себе “правими”, та ліберальною проєвропейською частиною, яких перші називають “лівими”, хоча для більшої частини громадянського суспільства питання правозахисту не є ознакою того чи іншого політичного напрямку.

Президент Петро Порошенко відкрито не підтримав Марш Рівності, але сказав, що ставиться до нього як “європейський президент” і не бачить перешкод для його проведення. Політичний вітер змінився. І тепер він дув з Заходу.

В 2014 і наступні роки відбувається реформа децентралізації. Відбувається фінансове і адміністративне зміцнення регіонів. Для цього є і психологічні причини: більше року увага країни прикута не тільки до Києва, а і до маленьких міст, назви яких більшість українців раніше і не чули. Іловайськ, Дебальцеве, Авдіївка, Краматорськ, Слов’янськ. Тепер кожний свідомий громадянин розумів: будь-яке містечко чи навіть селище може стати місцем історичних подій. Утворюються об’єднані територіальні громади. Люди вчаться основам низових ініціатив. На тлі цього проростають і соціальні низові ініціативи, адже західні партнери також вважають розвиток регіонів важливим пріоритетом.

В руслі цих процесів Всеукраїнська громадська організація “Гей-альянс Україна” розгортає свій проект ком’юніті-центрів для ЛГБТ людей в регіонах. На базі ком’юніті-центрів існують гарячі лінії довіри, центри юридичної підтримки ЛГБТ-людей, проводяться тренінги та воркшопи з різних тем, актуальних для спільноти, організовуються різні заходи і створюються творчі колективи, наприклад, хори.

Одеський ком’юніті-центр стає одним з центрів ЛГБТ-руху в Україні. Його очолює майбутня голова ГАУ Анна Леонова, людина з історичною освітою, непересічною силою характера та працьовитістю. Анна змогла згуртувати навколо себе потужну команду, у якої одразу з’явилася амбітна мета: провести в Одесі перший справжній прайд-фест.

Як би не розвивалися процеси децентралізації, регіони багато в чому відставали від столиці. Так, тут відбувалися ті самі процеси, що і в Києві, але темп їх був відчутно повільніший. Інерція системи позначалася, перш за все, на стані правоохоронних органів та судів. І, крім того, тут вже з’явилася консервативно-радикальна молодь нібито патріотичного спрямування, яка за прикладом київських “колег” одразу почала погрожувати організаторам прайда. З іншого боку наступали проросійські сили з релігійною риторикою.

ЗМІ поставилися до заходу з великою підозрою. Декілька журналістів запустили конспірологічну версію про те, що “Одеса Прайд” — це така операція ФСБ, спрямована на розхитування ситуації в Одесі. На жаль, багато хто з громадських активістів та інших журналістів підхопив цю версію.

Активісти заявили проведення Маршу Рівності в Одесі, але він був скасований в судовому порядку. Організатори отримали заборону наближатися до всіх адмінбудівель в місті ближче ніж на 200 метрів.

У 2019 році активісти добилися безпрецедентного вироку апеляційного суду про незаконність судового рішення від 2015 року.

До того, стара тоді ще міліція чинила шалений опір. Вони домагалися скасування всіх заходів Фестивалю, навіть повністю закритих. Орендодавці, які надавали житло волонтерам або приміщення для заходів, стикнулися з телефонними погрозами на їхню адресу і відмовляли організаторам буквально в останній момент.

Організатори розповідають, що міліціанти вмовляли їх провести заходи на турбазі за містом. Їм навіть обіцяли “дати хабаря” у вигляді 10 кг м’яса.

Врешті-решт частину заходів було скасовано, а іншу частину — проведено в маленькому підвальному приміщенні тодішнього ком’юніті-центрі. І навіть цей андеграундний “квартирник” був атакований організацією “Модний вирок” та молодіжним крилом ВО “Свобода”.

Фото: “Думская”

З вуличних заходів варто відзначити акцію на Приморському бульварі, яку відвідали також найскравіші представники “опонентів”.

Фото: “Думская”

Не обійшлося без кумедних інцидентів. Одночасно з Прайдом на Морському Вокзалі проводився фестиваль “Комік Кон”, учасники якого традиційно вдягають костюми різних персонажів ігор або коміксів. Коли гості міста у такому яскравому вбранні прогулювалися центральними вулицями, їх нерідко затримувала міліція і намагалася доправити до місця проведення прайд-заходів зі словами “Повертайтеся до ваших”.

Хоча того року ЗМІ поставилися до прайду з пересторогою, тоді у “Одеса Прайда” з’явилися перші друзі серед активістів та журналістів.

“Думская” зробила яскравий детальний фоторепортаж, журналіст видання “Маяк” Сергій Марін видав велике інтерв’ю з Анною Леоновою. BBC та “Радіо Свобода” також випустили професійні репортажі щодо подій в Одесі.

Тоді ж у організаторів з’явилися перші друзі серед активістів одеського Євромайдану. Головним чином тому, що багато місцевих ЛГБТ і самі були серед цих активістів. Їх добре знали особисто і агресія проти “своїх” викликала справедливе обурення у інших.

2016: перший успішний регіональний Марш Рівності

Після трагічних подій 2015 року громадянське суспільство звернуло особливу увагу на агресію проти ЛГБТ. Марш Рівності в Києві зібрав безпрецедентно велику кількість учасників. Включно з представництвами посольств дружніх держав та міжнародних організацій. Центр столиці України заполонили люди з веселковими прапорами.

Все це навіювало оптимізм і одеським активістам. До того ж стартувала реформа правоохоронних органів. Україна отримала Національну поліцію, яка тепер мала працювати за іншими принципами.

Цього року також не обійшлося без судових засідань. Проти проведення Маршу Рівності у єдиному пориві виступили, наприклад, прибічниця Антимайдану Ніна Кочановська та активіст Автомайдану Євген Резвушкін. Втім, цього року ГАУ вдалося провести в Одесі перший успішний регіональний Марш Рівності. Тим самим створюючи позитивний прецедент для інших регіональних ком’юніті.

Міська влада надала автобуси для безпечного від’їзду учасників від місця проведення Маршу. Маршрут був недовгим — від пам’ятника Дюку до мерії. Але це були дуже важливі для всього українського суспільства 200 м. Поліція продемонструвала, як вона вміє працювати, коли на це є соціальний запит та політична воля.

Цього року також в останній момент зривалися деякі заходи через скасування оренди. Ймовірно, також через погрози, але від кого вони йшли, на цей раз не було зрозуміло.

Перша заявка на проведення Маршу Рівності була відхилена Одеським окружним адмінсудом. Але наступну заявку противники заходу просто не встигли оскаржити.

Один захід було проведено в Літньому Театрі — тоді ця локація знаходилася під контролем одеського крила “Азову”. Яким чином спільним друзям вдалося домовитися з “правими”, організаторам невідомо. Втім, це відбулося. І, як жартували учасники заходу, можливо, таке могло статися тільки в Одесі,

У 2016 році одеські ЗМІ вже спокійно поставилися до Маршу і до Прайда в цілому. Видання “Думская” вперше ставить на головну сторінку сайту веселковий прапорець. Журналісти, блогери пишуть пости і колонки на підтримку ЛГБТ активістів.

Фото: BBC

2017: російський слід і сидячий протест

У 2017 організатори “Одеса Прайда” вже дуже добре знайомі і поліції, і ЗМІ. Заходи Фестивалю готуються у повному форматі, заходи безпеки обговорюються в штатному режимі.

Цього року антиЛГБТ-рух в Одесі повністю стає прерогативою партій, які просувають проросійський порядок денний. В боротьбу активно включаються представники РПЦ та “Опозиційного блоку”. Вони спільно проводять прес-конференції, втім, силових акцій не анонсують.

В цей період також відбувається розкол Автомайдану. Євген Резвушкін ніяк не проявляє себе в публічному полі, інші автомайданівці висловлюються на підтримку Прайда і беруть участь у деяких заходах, враховуючи вуличні.

Цього року в закладі Underpub відбувається велике і веселе відкриття Фестивалю квір-культури. З промовами, костюмованими виставами, музикою, танцями, іноземними гостями.

Воркшопи, лекції, виставки, майстер-класи з великим успіхом проходять на території тоді ще живої Чайної фабрики.

Натхненні прикладом попереднього року, організатори очікували на ще більш масштабний Марш, який мав би завершити такий чудовий і яскравий прайд-тиждень. Проте, щось пішло не так. Хоча це був перший рік, який обійшовся без судових засідань, поліція змогла провести колону лише до середини запланованого маршруту.

Біля пам’ятника Дюку, на середині погодженого маршруту поліція зупиняє колону. Прайд-колона у відповідь розпочинає сидячий протест.

“Одеса Прайд” знову отримує шквал підтримки від ЗМІ та блогерів. І, очікувано, хвилі ненависті від всього російського та проросійського медіапростору.

2018: найспокійнійший Прайд і Марш за сімейні цінності

У 2018 Прайд продемонстрував накопичений досвід громадянського суспільства щодо проведення масових заходів. Поліція ефективно і чітко діяла по відпрацьованій схемі. Міська влада також поставилася до подій спокійно.

Всі заходи Прайда були проведені як заплановано, Марш Рівності відбувся без якихось помітних інцидентів і провокацій. В якості опонентів виступила група релігійних активістів, які поводилися цілком мирно.

Організатори відзначили вдосконалену схему роботи поліції, коли учасників Маршу не брали в кільце, а супроводжували майже непомітно.

Темою Маршу стали сімейні цінності. Він пройшов під слоганом: “Сім’я там, де любов”.

Висвітлення подій Прайда в ЗМІ було неупередженим. Анна Леонова, як голова оргкомітету, з’являється в ефірі багатьох місцевих телеканалів. ЛГБТ-проблематика посідає своє місце в порядку денному громадянського суспільства в Одеському регіоні.

2019: найяскравіший Одеса Прайд і просекко від Купера

2019 покращив і примножив зроблене у 2018му. Знов яскраве відкриття, іноземні гості (враховуючи цілі музичні колективи), різноманітні заходи. Тестуються нові формати, наприклад, пішохідний квест містом.

В цьому році Одеса приймає послів та найбільшу кількість предстаавників іноземних делегацій. “Одеса Прайд” набуває характер міжнародного фестивалю.

“Перше міське радіо” проводить марафон на підтримку “Одеса Прайд”.

Марш Рівності цього року стартує в іншому місці. Тепер це не Приморський бульвар, а щойно побудований затишний Грецький парк. Але з подальшим виходом на Приморський.

Марш Рівності в Одесі вперше цілеспрямовано відвідують представники “Демократичної Сокири” — першої української політичної партії, яка включила питання ЛГБТ в свою політичну програму.

Марш намагаються блокувати представники релігійних організацій, але поліція забезпечує учасникам вільний рух по визначеному маршруту.

Багато відомих одеситів висловлюються на підтримку Маршу. Підприємець Алекс Купер пригощає його учасників просекко.

2020: COVID, “Традиція і порядок”

Цей рік можна назвати кроком назад в історії “Одеса Прайда”. Першою неприємною обставиною стала пандемія COVID-19. Через це Фестиваль проводиться в напівзакритому форматі, а візити іноземних друзів стають неможливими. Як і масштабний Марш.

Крім того, відчувається зміна керівництва країни і політичного клімату. Налагоджений діалог з адміністрацією міста та області переривається. А найбільш тривожним є те, що у стосунках з Національною поліцією також відчувається похолодання. Хоча місто і відповідне міністерство очолюють ті самі люди. Торішнє запаморочення від успіхів змінюється тривогою.

На фоні всіх цих процесів у місті з’являється радикальна гомофобна організація “Традиція і порядок”. З таким рівнем постійної, системно організованої і зухвалої агресії одеські ЛГБТ ще не стикалися. І не тільки ЛГБТ. Жертвами їхніх нападів стають люди з іншим кольором волосся, яскравими предметами одягу тощо.

Вони здійснюють напади і вандальні дії щодо офісів ЛГБТ-організацій Одеси не тільки під час публічних заходів, а і в інші дні. В одеському ком’юніті-центрі псують двері, б’ють шибки, зламують замок. Нападники поширюють наліпки та постери з гомофобними написами і зображеннями, агітують мовою ненависті в соцмережах. На жаль, поліція не реагує належним чином на все, що відбувається. Радикали нахабніють від безкарності і погрожують наносити ще більшу шкоду, в тому числі, фізичну ЛГБТ людям.

Попри все “Одеса Прайд” проводить низку вуличних заходів: танцювальний флешмоб, інтервенцію, бесіди з одеситами біля інфостійки.

Найсумнішим моментом прайд-тижня стає заключна вулична акція. Поліція недооцінила наміри представників “Традиції і порядку”, і в певний момент група агресивних молодиків прориває поліцейський кордон та нападає на активістів.

Півтора десятка активістів отримали травми. Оргкомітет “Одеса Прайда” просить Національну поліцію провести внутрішнє розслідування щодо дій правоохоронців, які не змогли забезпечити громадянам реалізацію їхнього конституційного права на мирні зібрання. Результати розслідування, яке вважає дії правоохоронців достатньо ефективними, не задовольняють організаторів. ГАУ подає судовий позов до Національної Поліції, який є безпрецедентним в історії України. Вперше громадська організація позивається в суді до цілого державного органу. Розгляд справи і судові засідання триватимуть аж до наступного “Одеса Прайда”.

ЗМІ та громадськість в багато голосів висловлюють підтримку постраждалим і засуджують агресію проти учасників мирного зібрання. Слова підтримки та занепокоєність станом прав людини в Україні висловлюють не тільки українські громадські діячі і чиновники, а і закордонні дипломати.

2021: мовчазна Хода і нова надія

Підготовка до Сьомого фестивалю квір-культури “Одеса Прайд” відбувається у напруженій атмосфері. “Традиція і порядок” пишуть грізні пости, в яких обіцяють учасникам “повторити Тбілісі”. Одночасно ГАУ продовжує зустрічатися з поліцією в суді.

Тим не менш, оргкомітет планує “Прайд Ходу” з дуже амбітним маршрутом по центру міста.

Цього року головною темою Фестивалю стає безпека людини. Слоган “Жити вільно! Жити без страху!” максимально влучно відображає поточну ситуацію. В день відкриття “Одеса Прайда”, який відбувся за зачиненими дверима в дуже скромному форматі (подібно до 2015 року), стався напад на волонтера квір-фестивалю. Група представників “Традиції і Порядку” помітила людину з веселковою банданою і силою відібрала яскравий аксесуар у волонтера.

Погрози посилили цікавість ЗМІ та громадськості до Прайд Ходи. Весь прайд-тиждень одеські та українські ЗМІ пишуть про погрози та напади. Оргкомітет тримає зв’язок з великою кількістю журналістів. Анна Леонова дає інтерв’ю та відвідує телеефіри.

По місту розвішують листівки з обличчями активістів.

Безпека учасників Ходи стає головним завданням організаторів. Після довгих і непростих перемовин оргкомітета з поліцією обидві сторони змогли знайти компромісне рішення щодо маршруту і виробити спільний план дій. Для одеської поліції це був серйозний іспит на здатність забезпечити громадський порядок у таких складних умовах. До того ж, за кілька днів до Ходи Обласне управління Національної поліції отримало нового керівника, який, за інформацією ЗМІ, отримав численні схвальні відгуки щодо своєї попередньої роботи в непростій Донецькій області.

Прайд Хода 2021 року пройшла в тиші, без скандування слоганів. Частково на прохання поліції (щоб правоохоронці змогли чути, що відбувається навколо), частково для вшанування тих, хто не зміг вийти на Ходу, але також потребує захисту або став жертвою насильства та дискримінації.

Цього року поліція спрацювала бездоганно. Під час Ходи жоден учасник не постраждав. На жаль, нападники вирішили вимістити свою злість на поліцейських. Результат — 29 травмованих правоохоронців.

Затримано більше півсотні нападників. На цей раз їм інкримінують декілька статей КК, в тому числі, організацію масових заворушень.

Цього року Прайд Хода пройшла від колонади Воронцовського палацу до будівлі Обласної прокуратури. Цей маршрут став найдовшим в історії Одеських прайдів.

Фото: “Думская”