Вчора багато хто з наших волонтерів, членів та членкинь організації писали спогади про останній день перед війною. “Завтра була війна” так виглядають зараз українські стрічки соціальних мереж.
Друзі та подруги, за цей рік ми всі зробили неймовірні речі. Неважливо де ми. Служимо в ЗСУ, працюємо на економіку країни, волонтеримо, допомагаємо іншим пережити психологічний тиск або адаптуватись в нових містах чи країнах, проводимо збори пожертв, ходимо на акції проти військової агресії росії, виїхали за кордон або залишились в прифронтових містах. Найголовніше – ми залишились українцями та українками. Ми багато що зробили і як народ, і як рух ЛГБТ-спільнот. Як ніколи ми видимі та об’єднані. Ідеї рівності, гідності та цінності життя людини розуміють і поділяють всі.
Зараз з нами не всі, хто були поряд ще рік тому. Кожного дня ми втрачаємо друзів, знайомих, родичів. Тих, хто живою силою стримує російську навалу. Про це важливо пам’ятати та говорити.
Ми ще напишемо пост про те, що було зроблено ГАУ, але сьогодні хочеться сказати, що ми пишаємось всіма нами. Тими хто вірить та бореться за неньку, незважаючи ні на які обставини, та залишаться частиною української спільноти.
Все буде Україна! Віримо в ЗСУ! Героям слава!
