ВОВК В ОВЕЧІЙ ШКУРІ, або чому законопроєкт, який повинен був гармонізувати законодавство, рипить, як радянські скрепи

Мова піде про проєкт нового Цивільного кодексу України (14394 від 22.01.2026), або, як про нього пишуть автори, Кодексу приватного права. 

Проєкт заявлений як гармонізуючий українське законодавство з нормами ЄС, а також як спільна робота багатьох залучених фахів_чинь, юрист_ок, адвокат_ок, громадських діяч_ок, перелік яких займає аж 12 сторінок. Тож, здається, такий пул експертів мав би гарантувати якісний проєкт закону. Як пишуть автори у пояснювальній записці: «Проєкт нового Цивільного кодексу України (Кодексу приватного права) підготовлено як результат широкої міжінституційної та міждисциплінарної співпраці, що забезпечила поєднання академічної цивілістичної традиції, потреб правозастосування та запитів приватного обороту».

Але що ми бачимо в якості результату, викладеного на 1642 сторінках запропонованих змін, оновлень тощо? Проаналізувавши порівняльну таблицю, можна чітко побачити системний конфлікт між ліберальними деклараціями у «Загальній частині» та консервативними обмеженнями, які з’являються у подальших книгах проєкту.

Хочемо окреслити одразу: ми не ставили за мету провести детальний аналіз всього проєкта. Вже є достатня кількість експертних публікацій, які підсвічують прогалини та дискримінаційні норми проєкту для різних верств населення. Ми сконцентрували свою увагу саме на тому, що стосується ЛГБТК+. 

Тож, чотири головних протиріччя законопроєкта, або як за толерантністю маскується гомофобія:

Конфлікт №1: Приватність vs Обов’язок розкриття (ст. 270-1 та ст. 1488)

• Блок «Загальні засади» (стор. 2): Стаття 270-1 закріплює право на особистий простір. Проєкт стверджує, що «неприпустимість втручання у приватне життя» є фундаментом Кодексу.
• Блок «Сімейні відносини» (ст. 1488): Тут приватність фактично скасовується для окремих категорій людей. Зміна статі, наявність дитини або хвороба стають обставинами, які обов’язково мають бути розкриті. Якщо людина скористається своїм правом на приватність (зі ст. 270-1) і не повідомить про зміну статі, закон карає її фінансово (відшкодування збитків та моральної шкоди).

Конфлікт №2: Автономія волі vs Гендерна обмеженість (Преамбула та ст. 1488)

• Блок «Декларації» (стор. 1): У Преамбулі та ст. 1 проєкт підкреслює «автономію волі» та «вільний розвиток особистості». Це передбачає, що дорослі люди самі визначають формат своїх стосунків.
• Блок «Умови заручин» (ст. 1488): Попри декларацію про «автономію волі», законодавець жорстко обмежує суб’єктів: «Зарученими можуть бути жінка та чоловік». Це пряме обмеження волі тих громадян, які хочуть укласти союз у межах своєї статі. Таким чином, «автономія» в законопроєкті працює лише для гетеросексуальних пар.

Конфлікт №3: Право на самоідентифікацію vs Маргіналізація (ст. 269 та ст. 1488)

• Блок «Особисті права» (стор. 270): Стаття 269 зазначає, що особисті немайнові права є невідчужуваними і належать людині від народження. До цих прав за логікою європейського права (на яке посилається проєкт) належить і право на гендерну ідентичність.
• Блок «Наслідки відмови від шлюбу» (ст. 1488): Зміна статі ставиться в один ряд із «протиправною та аморальною поведінкою» та «судимістю». Це створює розбіжність: з одного боку (у Книзі 1), зміна статі — це реалізація особистого права, а з іншого (у Книзі 6) — це «тяжка обставина», що дає право на стягнення моральної шкоди.

Конфлікт №4: Розбіжність у термінології: «Приватні відносини» vs «Сімейні союзи»

• Проєкт Цивільного кодексу України активно просуває термін «приватні відносини», намагаючись відійти від радянського поділу на цивільне та сімейне право.
• Проте у блоці про заручини (ст. 1488) знову з’являється термін «фактичний сімейний союз», який згадується як перешкода для заручин. Це свідчить про те, що розробники не змогли повністю уніфікувати термінологію, залишивши «острівці» старого сімейного права всередині нового Кодексу права приватного.

Проєкт нової варіації Цивільного кодексу України — це документ з «подвійним дном». Його «фасад» — перші 300 сторінок — максимально ліберальний, проєвропейський, захищає приватність та гідність. А ось глибинні норми містять консервативні запобіжники, які дискримінують ЛГБТК+, ставлячи їхню ідентичність в один ряд із судимістю та аморальністю.

Ці розбіжності дозволяють авторам законопроєкту звітувати перед ЄС про «прогресивний кодекс», водночас зберігаючи всередині норми, що задовольняють консервативний електорат.

Чому так сталось?

По-перше, ідея об’єднати Цивільний та Сімейний кодекси здається нам, м’яко кажучи, невдалою. Принципи приватного права, де «дозволено все, що не заборонено» зіткнулися з жорстким імперативним регулюванням сім’ї та консервативними настроями депутатів та їхнього політичного оточення. По суті, ми бачимо документ, в якому Держава одночасно проголошує захист особистого простору (ст. 270-1) і тут же втручається в нього, вимагаючи розкриття даних про зміну статі (ст. 1488).

По-друге (і це найголовніше), ми впевнені, що це яскрава демонстрація консервативного компромісу. 

Автори намагалися «протягнути» прогресивну економічну частину Кодексу, задобривши консервативну частину парламенту поступками в сімейній сфері. Права та захист ЛГБТК+ знову стає обмінною монетою в домовленостях. Щоб отримати голоси за нові інструменти для бізнесу, в Книгу 6 (Сімейне право) внесли норми, що відповідають «традиційним цінностям». 

ВГО «Гей-альянс Україна» наголошує: чинні Стратегія людського розвитку та Національна стратегія у сфері прав людини містять чіткі зобов’язання держави щодо законодавчого захисту ЛГБТК+ спільнот. Ба більше: шлях України до ЄС неможливий без імплементації законів, що захищають громадян від злочинів на ґрунті ненависті та впроваджують дієві механізми шлюбної рівності.

Ми розпочинаємо масштабну адвокаційну кампанію, щоб змусити владу виконати взяті на себе зобов’язання. Не залишайтеся осторонь — ваша підтримка є вирішальною у боротьбі з дискримінацією.