11 лютого проводяться заходи, присвячені Міжнародному дню жінок і дівчат у науці. З моменту його проголошення Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй у 2015 році, пройшло 11 років. В звіті UNESCO “Call to Action: Closing the gender gap in science” від 2024 року є огляд спостережень та змін, які відбулись протягом першого десятиліття реалізації плана дій по усуненню нерівності.
Висновки звіту такі: жінки все ще становлять лише третину світової наукової спільноти (33%), а у найбільш затребуваних галузях цифри ще нижчі. Лише 35% випускників факультетів STEM (наука, технології, інженерія та математика) — жінки. На факультетах інженерії жінки становлять лише 28% випускників. В галузі комп’ютерних наук та ІТ частка жінок складає всього 22%. Науковиці позбавлені адекватного фінансування, видавничих можливостей та керівних посад в університетах, жінки та дівчата продовжують стикатися з важкою боротьбою у побудові кар’єри в науці, техніці, інженерії та математиці (STEM). Тож сьогодні ми говоримо не лише про досягнення, а й про системні бар’єри, які досі обмежують глобальний науковий прогрес.
З чим стикаються жінки які опинились в цих невеличких відсотках фахівчинь і зараз знаходяться на ринку праці?
Дані звіту свідчать, що ворожа атмосфера є однією з головних причин, чому жінки залишають науку навіть після отримання наукового ступеня. Близько 30% жінок, які стикалися з токсичним середовищем або дискримінацією, зазначили, що це стало головною причиною їхнього рішення змінити роботу або взагалі піти з науки. Токсичне середовище — це не про відсутність доброзичливої атмосфери в колективі. Наприклад, кожна друга науковиця повідомила, що стикалася з сексуальними домаганнями протягом своєї кар’єри. У специфічних галузях, таких, як морські науки, цифри ще вищі — 78% жінок повідомили про досвід домагань на робочому місці: у відрядженнях, експедиціях або під час навчання.
Є і інші прояви. Наприклад, так званий «штраф за материнство» — це реальний статистичний факт, а не припущення. Після народження дитини кількість публікацій у жінок-вчених знижується, тоді як у чоловіків вона залишається стабільною або навіть зростає. Причини — у відсутності гнучких графіків та існуючих програм догляду за дітьми, розроблених науковими установами.
Варто зауважити, що наведені цифри є лише загальним зрізом, який не завжди відображає глибинну нерівність всередині самої наукової спільноти. Наприклад, на перший погляд, науковиці з північно-східної Європи виглядають значно більш захищеними та представленими у порівнянні з іншими регіонами. Проте цей відносний добробут зберігається лише доти, доки ми говоримо про жінок, які не належать до ЛГБТК+ спільнот, не є мігрантками та не походять з родин мігрантів. Для представниць цих груп реальна статистика успіху та безпеки різко падає, стаючи співмірною з показниками жінок у країнах центральної та східної Європи або північної Америки.
Ба більше, якщо ми поглянемо на досвід умовної лесбійки з українського університету, то побачимо, що через подвійну стигму її конкурентне середовище та рівень тиску стають ідентичними до умов, у яких працюють жінки-вчені у патріархальних структурах східної Азії чи Океанії. Це підкреслює, що вплив культурно-соціальних ознак та ідентичності залишається критично високим: дискримінація не просто додається, вона множиться, створюючи для науковиць із «невидимих» груп бар’єри, які майже неможливо подолати лише за рахунок загальних квот.
Тож, коли значна частина талановитих фахівчинь залишає галузь через системну дискримінацію, наука та бізнес втрачають унікальні підходи та ідеї. В той час, як команди з високим рівнем когнітивного та ідентичністного різноманіття на 35% частіше демонструють результати, що перевищують середні показники по галузі. Проте жінки — особливо ті, хто належать до ЛГБТК+ спільнот — досі стикаються з явищами «скляної стелі» та нерівного ставлення. Тож, як би до того не ставились, інклюзивність є запорукою прогресу та розвитку.
Як інклюзивність впливає на науку та бізнес?
По перше, це подолання однобічності. Історії представниць ЛГБТК спільнот, як то Саллі Райд (науковиця з астрофізики) чи Лінн Конвей (інженерка та новаторка у комп’ютерній науці), доводить: науковий прорив часто стається там, де людина має унікальний погляд на проблему, сформований через її ідентичність та боротьбу за право бути собою. Різноманітність досвіду мінімізує системні помилки в дослідженнях.
По-друге, інклюзія створює найкращі умови для залучення талантів. В умовах дефіциту кадрів у STEM-секторі, ігнорування потенціалу жінок та ЛГБТК+ дослідни_ць — це економічна помилка. Створення безпечного та інклюзивного середовища є ключовим фактором утримання топ-талантів.
І нарешті, етика та корпоративна соціальна відповідальність (CSR) для європейського ринку стали стандартом співпраці корпорації і працівників. Для сучасної України, що інтегрується у європейський науковий простір, дотримання стандартів CSR, і зокрема принципів різноманіття, справедливість та інклюзія (DEI) є обов’язковою умовою для отримання грантів та міжнародного партнерства.
Тож, наш висновок як експерт_ок:
наука — це простір чистого інтелекту. Коли упередженням — гомофобії, сексизму чи трансфобії — дозволяється впливати на найм чи оцінку результатів, це гальмує прогрес. Створення інклюзивного середовища — це системний процес, який потребує глибокого розуміння етики та корпоративної соціальної відповідальності (CSR).
Команда ВГО «Гей-альянс Україна» має багаторічний досвід та експертизу в супроводі та розробці програм різноманіття та інклюзії (DEI). Ми допомагаємо організаціям:
- впроваджувати етичні стандарти, що захищають гідність кожно_ї співробітни_ці;
- розробляти стратегії інклюзивності, які відповідають європейським вимогам;
- cтворювати середовище, де інтелект та професіоналізм є єдиними мірилами успіху.
Ми допоможемо з аудитом робочого середовища, надамо супровід в створенні та впровадженні стандартів інклюзії. Ми впевнені, що Україна має величезний потенціал у науковій сфері. І наша перемога полягає також у тому, щоб побудувати середовище, де єдиним критерієм успіху є якість гіпотези та точність експерименту.
