Протягом лютого український інформаційний простір накрило темою “8 березня”. Відбулось це вкрай неочікувано, бо здавалось, після ратифікації Стамбульської конвенції суспільство очікувало обговорень механізмів адаптації законодавчого поля до її вимог. Також, враховуючи, як багато комітетів та відомств працюють над гармонізацією нашого правового поля зі стандартами ЄС, ми могли напередодні “Міжнародного дня жінок” очікувати, наприклад, на дебати щодо покращення положення жінок в армії. Можливо, після року повномасштабної війни, депутати вимагатимуть від Міністерства оборони України врешті решт забезпечити жінок військових повсякденною формою? Але ні. Доволі неочікувано з’явилася законодавча ініціатива про викреслення 8 березня з Календаря офіційних свят в Україні з аргументацією “Щоб уникнути економічних втрат, слід усунути комуністичні рудименти”. Замість нього, автори законопроекта № 9009, Савчук Оксана Василівна, Піпа Наталія Романівна, Гузь Ігор Володимирович та ін. пропонують святкувати “25 лютого – День української жінки (День українки) – День народження Лесі Українки”.
В ЧОМУ ТУТ ПІДМІНА ПОНЯТЬ?
Сама дата не є винаходом Радянського Союзу. Вперше вона відзначалась 28 лютого 1909 року в США з ініціативи Соціалістичної партії Америки як «Національний день жінки». За декілька років більшість країн Європи також почали відзначати в перших числах березня День жінок, присвячений передусім боротьбі за здобуття жінками виборчих прав. Саме ця вимога була одним з наріжних каменів першої хвилі фемінізму. Лише через 11 років до відзначення Дня жінок офіційно приєднується і Радянський союз. У 1977 році рішенням Організації Об’єднаних Націй День жінок отримав статус міжнародного з повною назвою — Міжнародний день боротьби за права жінок і міжнародний мир.
Та чи покращилось становище жінок в Україні, яка в той момент була під впливом СРСР? Ні! Культ “Матері-робітниці”, який розвинувся в СРСР за часів Сталіна, мав банальну прагматичну основу – сприяти збільшенню народонаселення. Сімейним законодавством 1968-го було зафіксовано центральну роль жінки в сім’ї з тим, що її «забезпечують необхідними соціально-побутовими умовами для поєднання щасливого материнства з усе більш активною і творчою участю у виробничому та суспільно-політичному житті». При цьому відпустка у зв’язку з вагітністю була зовсім незначною: лише 56 днів до пологів і 56 після, а виплати та дотації передбачались лише після народження четвертої дитини. Доля сільських жінок була не кращою за кріпацьку. Можливість виїхати в місто та отримати освіту була доступна одиницям.
Ми можемо доволі довго наводити приклади лицемірства радянської системи щодо соціальних та правових тем, але і цього буде достатньо, щоб перестати пов’язувати радянське 8 березня з правозахистом. Для СРСР 8 березня був декоративним, вихолощеним святом “Жінки переможного комунізму”, де наче всі потреби та буденні проблеми вирішені та залишилось лише святкувати весну та жіночу красу.
НЕЗАЛЕЖНА УКРАЇНА НА ШЛЯХУ ДО ГЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ
З початку повернення Незалежності, Уряд України поступово розкривав теми пов’язані з проблемами реалізації гендерної рівності. У 2011 році Україна підписала Стамбульську Конвенцію, а ось її ратифікації ми дочекалися лише у 2022 році. І поки Рада церков і деякі народні депутати максимально створювали перепони, громада та активістська спільнота через просвітницьку діяльність, багаточисельні кампанії та навчальні програми повертали 8 березня правозахисний сенс.
- За даними Інституту масової інформації зростає кількість цитувань жінок в медіа. Якщо у 2014 експерток у матеріалах ЗМІ було 13%, то у 2020 — 24%.
- У 1-му скликанні Верховної Ради України (1990-1994 роки) політикині становили лише 2,5%. В 9-му (2019 – донині) – 20,6%. З кожним скликанням Ради гендерний баланс покращується, хоча в керівництві парламенту жінки вперше з’явилися тільки у 8-му скликанні.
- У травні 2019 Кабмін затвердив нову редакцію «Українського правопису», де унормував вживання фемінітивів.
- Національна поліція запустила проєкт “Поліна”, мобільні групи спрямовані на протидію домашньому насиллю в Україні.
Ініціатива щодо скасування 8 березня є прикладом маніпуляції. Антигендерні групи та противники Стамбульскої конвенції намагаються знайти обхідні шляхи для нівелювання гендерної повістки. Нам пропонують 25 лютого – день української жінки. Нова красива назва, новий календарний день. Старі устої – про «чарівну» половину, квіти, ніжність. І ми знову йдемо по колу, забуваючи про справжню цінність 8-го березня, як Всесвітнього дня боротьби за права жінок. На щастя, українське суспільство не так легко ведеться на маніпуляції “салатами” та “святами жіночої краси”, як напевно очікували автори законопроєкту. Оприлюднений результат голосування в застосунку “Дія” щодо питання 8 березня, показав рекордну кількість учасників та учасниць голосування. Міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко зазначив, що опитування стало наймасовішим у застосунку. У ньому взяли участь понад 2,1 млн українців. Сподіваємось, ці дані будуть рушійним фактором для депутатів парламенту перед ухваленням законопроєкту щодо 8 березня.
«Міжнародний жіночий день відзначають у багатьох країнах світу. Це день, коли жінок визнають за їхні досягнення, попри національні, етнічні, мовні, культурні, економічні чи політичні розбіжності» – виписка з сайту ООН.
І поки інші країни у ці важливі дати об’єднуються в один Міжнародний Жіночий Рух, що зростає під чотирма всесвітніми жіночими конференціями ООН, українські депутати вирішують, що, мабуть, нам це ні до чого.
Ми закликаємо перестати розглядати 8 березня крізь призму вихідного, салатів і мімоз. Завтра день боротьби за права жінок – день посилення видимості проблеми гендерної нерівності в українському суспільстві, день, коли голос жінки лунає гучніше. Припинімо називати дату 8 березня святом чи вихідним. Це день, коли кожна з нас може бути почутою. І саме від нас залежить те, що обговорюється у цей день. Діліться вашими особистими історіями, коментуйте пости інших. Підтримуйте та переймайтесь темами, які допомагають розібратись в питаннях існуючої гендерної нерівності та стереотипів, подолати сексизм та дискримінацію жінок.
