«Гей-альянс Україна» – нам 11 років!

Ганна Леонова

виконавча директорка ВГО “Гей-альянс Україна”

ВГО “Гей альянс Україна” виповнюється 11 років. Що для тебе означає ця дата?

Сама по собі дата мало що значить. Важливо те, що було зроблено за цей час. Ми встигли багато, і я пишаюся тими змінами, які були б неможливі без нас.

За час існування організації ти з командою “Гей-альянс Україна” реалізувала десятки проєктів на підтримку ЛГБТ-спільноти. Який з них ти вважаєш найсильнішим?

Звичайно КиївПрайд. У 2011 році мало хто вірив в реальність прайд руху в Україні. Необхідно було протистояти не тільки державній інертності, радикальним традиціоналістським і релігійним групам, а й своїм же. Це виключно заслуга Тараса Карасйчука, Стаса Міщенко та інших причетних до того активістів. І як показав час, обрана стратегія була правильною.

Далі згадаю програму регіонального розвитку, мережу Queer Home, регіональні прайди та лесбійські Феміністичні Школи. Та й взагалі, складно сказати, що було не «сильними» подіями.

Вже багато років ти обіймаєш посаду виконавчої директорки організації. Які цілі в розвитку організації для тебе є пріоритетними?

Розвиток регіональної мережі, усвідомлене волонтерство й система членства в організації.

З 2014 року “Гей-альянс Україна” відкрила громадські центри для ЛГБТ спільноти в декількох містах України. Яке значення для ЛГБТ спільноти ти в них бачиш?

Українська ЛГБТ+ спільнота ще дуже юна. Нам ще далеко до того стану, який демонструють західні, зокрема — американська, спільноти. Солідарність і взаємопідтримка неможливі без мобілізації. Цей фундамент ми закладаємо підтримку роботи Ком’юніті-центрів мережі Oueer Home.

У 2016 році “Гей-альянс Україна” разом з регіональним підрозділом в м.Одеса провели перший “Одеса Прайд”. Що для тебе ця подія? 

По-перше, це повністю мій проєкт, від початку й до кінця. Я їм дуже пишаюся. Ми використовували абсолютно інші стратегії — й з протидії агресії, і з побудови комунікації. Я переконана прихильниця децентралізації. Зміни відбуватимуться тільки тоді, коли зміниться щось на місцях. Не можна вірити в те, що гомофобію і ненависть переможуть в кабінетах міністрів. Їм потрібно протистояти на вулицях міст.

Розкажи про свої плани на майбутнє в “Гей-альянс Україна”. Якою ти бачиш організацію через 10 років?

З 2022 року у нас буде новий стратегічний план. Ми збільшимо кількість членів організації до тисячі осіб, отримаємо власне приміщення, створимо швидку й ефективну систему допомоги та консультування, посилимо присутність в західних регіонах, додамо ще два—три регіональних прайда у Львові, Вінниці та, можливо, у Житомирі.

Незабаром у Києві відкриється ком’юніті-центр ВГО “Гей-альянс Україна”. Як думаєш, які перспективи у цього проєкту?

Queer Home в Києві був успішним і популярним місцем для зустрічей представників ком’юніті, волонтерів та активістів. Відновити роботу центру стало можливим завдяки нашим друзям з Мюнхена та групі Мюнхен Київ Квір. Концепція трохи зміниться, але думаю, стане ще більш цікавою для київської спільноти.

Swipe –>

Стас Науменко

головний редактор, засновник журналів та голова правління “ГАУ”

ВГО “Гей альянс Україна” виповнюється 11 років. Що для тебе означає ця дата?

11 років — один з етапів мого життя, роботи. Починався він майже непомітно, на тлі інших активностей: у 2009-му у мене було ще кілька паралельних проєктів, серед яких ГАУ почав ставати на перші позиції році у 2013-му.

За час існування організації команда “Гей-альянс Україна” реалізувала десятки проєктів на підтримку ЛГБТ-спільноти. Який з них ти вважаєш найсильнішим?

Я навряд чи зможу бути об’єктивним, але мені, перш за все, важливими здаються ті, що посилювали видимість спільноти. Це КиївПрайд, ОдессаПрайд і КривбасПрайд, рекламні кампанії на бордах і в ЗМІ, ІОМи, мережа КвірХоумів або регіональних представництв.

Ти засновник і головний редактор журналу для ЛГБТ-спільноти “Stonewall”. Розкажи, будь ласка, як виникла ідея створення журналу?

Ідея створення “Стоунволу” з’явилася у 2012-му, коли стало зрозуміло, що фінансування на видавничу діяльність буде скорочуватися, а ідеї підключення до видання  комерційних грошей почили в бозі. Тому і було зареєстровано “Стоунволл” — як паралельний журналу “Один з нас” проєкт — більш економний і доступний. З грудня 2012 року ОзН та СТНВ виходили паралельно, по черзі, але з весни 2014 року випускати два видання одночасно стало неможливим — через брак людського ресурсу (кажучи казенною мовою). Якийсь час тоді у нас виходив ще й клубний вісник GAYD!, але його випуск також зупинили.

Розкажи про досвід роботи в ВГО “Гей-альянс Україна”. Які цілі для тебе є пріоритетними?

У 2009—2011 роках я, скажімо так, надавав засновнику ГАУ Тарасу Карасійчуку технічну допомогу при створенні нашої організації, а також в роботі двох перших проєктів з мобілізації спільноти на відповідь епідемії ВІЛ серед ЧСЧ. З 2012 року — додалася й видавнича діяльність: журнал-газета і книги. Коли мене обрали головою Правління — тут вже, скоріше, загальне ідеологічне керівництво, а видавничий проєкт “Стоунволл”, при нинішніх грантових реаліях, — виходить при безпосередній підтримці Альянсу Громадського Здоров’я, де ГАУ виступає провайдером.

Незабаром в Києві відкриється ком’юніті-центр ВГО “Гей-альянс Україна”. Як думаєш, які перспективи у цього проєкту?

Коли ознайомлюсь з подробицями самого проєкту — можна буде поговорити й про перспективи. Серед факторів, що впливають на успіх, багато змінних: місце, бюджет, люди — тобто команда. Важливими будуть позиціювання, співпраця або конкуренція з іншими проєктами, загальнополітична та економічна ситуація. Гадати не буду, буду радий реалізації проєкту і, по можливості, намагатимусь допомагати чи брати участь.

Яким ти бачиш “Гей-альянс Україна” через 10 років?

Якщо ми раптом зможемо розв’язувати всі питання й проблеми — НУО в принципі можуть втратити актуальність. Втім, за 10 років таке навряд чи станеться, тому потрібно залишатися актуальними та корисними, а люди самі до нас потягнуться.

<–Swipe